ГЕМАТОЕНЦЕФАЛІЧНИЙ БАР’ЄР (лат. repagula haematoencephalica < грец. haima — кров + encephalon < en — в + kephale — голова) — комплексний фізіологічний механізм, який міститься в ЦНС на межі між кров’ю та нервовою тканиною і регулює надходження з крові в цереброспінальну рідину і нервову тканину циркулюючих у крові речовин. Термін Г.б. запропоновано Л.С. Штерном у 1921 р. Г.б. належить до внутрішніх, або гістогематичних бар’єрів, які відмежовують середовище органів від універсального внутрішнього середовища — крові. Особливі умови, в яких знаходиться ЦНС стосовно доступу до неї різних речовин, які надходять у загальну циркуляцію, відзначали окремі дослідники. Вони зауважували, що речовини, які не викликають ніякого ефекту при введенні їх у загальну циркуляцію, зумовлюють появу різних церебральних симптомів при введенні безпосередньо в цереброспінальну рідину. До останнього часу основним методом вивчення функцій Г.б. було застосування трипанової сині, або інших речовин, наявність яких у ЦНС могла бути виявлена за кольоровою реакцією (фероціанистий натрій, йодистий калій тощо) або за фізіологічним ефектом (напр. кураре). В останні роки для вивчення Г.б. широко застосовують нові методи дослідження: ізотопний аналіз, гістологічна хімія, спектрофотометрія. Ці методи дають можливість кількісно оцінити проникність Г.б. для різних хімічних речовин і його зміну залежно від стану організму та впливу на нього хімічних, фізичних і біологічних, а також патологічних факторів. Г.б. має дві основні функції: захисну, що полягає в затримці доступу з крові до нервової тканини різних речовин, які можуть пошкодити ЦНС, та регулювальну, яка полягає в регулюванні складу цереброспінальної рідини та збереженні її сталості. Захисна роль Г.б. виявляється як в експерименті, так і в клінічній фізіології й патології та забезпечує особливе положення, в якому знаходиться ЦНС порівняно з іншими органами по відношенню доступу до неї різних циркулюючих у крові речовин. При введенні у кров кислих фарб відбувається фарбування всіх органів, за винятком головного та спинного мозку (забарвлюються лише деякі ділянки, позбавлені Г.б.). Уведення трипанової сині у кров зазвичай не супроводжується ніякими явищами з боку ЦНС завдяки захисній функції Г.б. Уведення цих барвників, навіть у невеликих кількостях, безпосередньо в мозок або його шлуночки, тобто в обхід Г.б., спричиняє негайну появу симптомів тяжкого токсичного ураження ЦНС, що нерідко призводить до смерті. Ті ж закономірності виявляються і стосовно властивих організму речовин. При жовтяниці різного походження забарвлюються всі органи і тканини, за винятком ЦНС. Єдиним випадком жовтуватого забарвлювання нервової тканини з тяжкими клінічними симптомами є ядерна жовтяниця немовлят, при якій відбувається забарвлення підкіркових ядер, зумовлене неповним розвитком Г.б. Регуляторною функцією Г.б. визначається склад цереброспінальної рідини — всієї рідини, що утворюється в ЦНС і циркулює в її межах. Завдяки регуляторній функції Г.б. склад цереброспінальної рідини залишається сталим навіть при зміні складу крові. Регуляторна та захисна функції Г.б. мають виняткове значення для нормального перебігу фізіологічних процесів, тому що високий ступінь розвитку нервових елементів, їх велика чутливість до змін цереброспінальної рідини (хімічного чи біологічного характеру) вимагають особливо ретельного захисту відносної сталості складу цієї рідини. Характерною властивістю Г.б. є своєрідна селективна проникність не тільки стосовно складних речовин, які вводяться у кров, а й стосовно речовин, що утворюються в самому організмі (напр. метаболітів — гормонів та гормоноподібних речовин, медіаторів, ферментів). Ця селективність більш виражена щодо переходу речовин із крові в цереброспінальну рідину та ЦНС, ніж зворотного переходу з цереброспінальної рідини в кров. Г.б. діє подібно до селективного фільтра в напрямку кров — цереброспінальна рідина та на зразок своєрідного запобіжного клапана — в напрямку цереброспінальна рідина — кров. Функція Г.б. набуває особливого значення у разі наявності патології. Його селективна проникність, яка зберігається і при розвитку загальних захворювань, захищає ЦНС від впливу різних токсичних речовин, які циркулюють у крові. З порушенням функції Г.б. пов’язують механізм розвитку деяких патологічних синдромів. Локалізація різних уражень ЦНС певною мірою залежить від проникності Г.б. для відповідних патогенних агентів. Так, локалізація уражень при різних нейроінфекціях, зокрема при поліомієліті, визначається проникністю Г.б. для патогенних агентів. Водночас збереження нормальної непроникності Г.б. для низки ліків має негативне значення при лікуванні деяких захворювань. Зокрема, різні антитіла, що існують у нормі та утворюються при різних інфекційних захворюваннях, крізь Г.б. не проходять. Не проходять крізь нього й багато лікарських речовин, тому іноді потрібно вводити ЛП безпосередньо в цереброспінальну рідину. Ці обставини зумовили необхідність пошуку методів впливу на Г.б. з метою підвищення його проникності для лікарських речовин.
БМЭ. — М., 1958. — Т. 6; Словарь физиологических терминов / Под ред. акад. О.Г. Газенко. — М., 1987.